Історія української революції: Генерал Всеволод Змієнко

Серед інших українців Всеволод Змієнко опиняється в таборі для інтернованих вояків, спочатку в Александруві-Куявському, а потім в Щипйорно. Гіркота поразки національно-визвольних змагань не могла загасити патріотичних почуттів українських старшин i солдатів. Перебуваючи в таборах, вони видавали газети й листівки, підручники та посібники, створювали органи військового й цивільного управління. У 1925 році генерал-хорунжий Всеволод Змієнко став одним із засновників, а пізніше й головою Українського військово-історичного товариства у Варшаві, редактором збірника «За державність» і журналу «Табор». При цьому працював ще викладачем Спільної юнацької школи та Академічних курсів при Генеральному штабі армії УНР. З 1926 року генерал В. Змієнко служив у Генеральному штабі, з 1928 року – головою громадського суду Українського центрального комітету в Речі Посполитій, одночасно очолював ІІ секцію Генштабу, відповідаючи за розвідку та контррозвідку. Крім того, В. Змієнко активно допомагав українським військовим емігрантам знайти себе в нових умовах життя, влаштовуючи їх на роботу, навчання чи просто допомагаючи грішми.

Всеволод Юхимович помер у 1938 році, за два дні після свого дня народження, не встигнувши зробити багато із запланованого, не повернувши Україні державність.

Напишіть відгук